Вступ. Про авторів

Стаття 24 Конституції України та ст. 2¹ КЗпП визначають, що всі громадяни рівні в трудових правах, незалежно від політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання. Суттю вказаних норм є рівні можливості у виборі професій, рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується, зокрема, спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Так, законодавством України передбачені пільги та гарантії для деяких категорій працівників. До таких категорій належать вагітні жінки, жінки з дітьми, одинокі матері та батьки, усиновителі, прийомні батьки, неповнолітні, особи з інвалідністю та ін. Особливі умови, в порівнянні з іншими особами, передбачені для них при прийнятті на роботу, виконанні трудової функції, реалізації права на відпочинок і звільнення.

Законодавство України створює основи соціальної політики у сфері соціального захисту дітей з інвалідністю та їхніх батьків. На виконання Конвенції ООН про права дитини в Україні прийнято Національну програму «Діти України», Закон № 2402, Закон № 2109.

Як вимоги законодавства та державні гарантії щодо осіб, які мають дітей, реалізуються у сфері трудових відносин на практиці, докладно розглянемо у спецвипуску.

Автори довідкового видання