Розділ 4. Працівниці-матері та працівники-батьки: різниця в пільгах і компенсаціях

Щодо терміна «одинокий батько», то у червні 2011 року статтю 143 СКУ було доповнено положенням, згідно з яким у разі, якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.

Статтею 186¹ КЗпП закріплено гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері. Так, відповідно до цієї статті гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою — восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182¹, 184–186 КЗпП, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

КЗпП передбачено низку пільг та гарантій для одинокого батька, пов’язаних з його трудовою діяльністю. Серед них такі:

• заборона відмови в прийнятті на роботу і зниження заробітної плати батькові, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю  (ст. 184 КЗпП);
• заборона звільнення з ініціативи роботодавця одинокого батька, який має дитину віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, крім випадків повної ліквідації підприємства (ст. 184 КЗпП);
• обов’язок роботодавця щодо працевлаштування в разі звільнення одинокого батька після закінчення строкового трудового договору, на період працевлаштування за яким упродовж 3 місяців зберігається середня заробітна плата (ст. 184 КЗпП);
• надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182¹ КЗпП);
• надання щорічної відпустки у зручний час (ст. 10 Закону № 504);
• установлення в обов’язковому порядку на прохання батька неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП);
• обмеження залучення одиноких батьків, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт або направлення у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП).

Батько має право на відпустку для догляду за дитиною до років досягнення нею трирічного віку з виплатою допомоги за державним соціальним страхуванням (частина третя ст. 179 КЗпП). У період перебування у такій відпустці він має право працювати на умовах неповного робочого часу або вдома, при цьому допомога за державним соціальним страхуванням за ним зберігається (частина восьма статті 179 КЗпП).

Період перебування батька у відпустці для догляду за дитиною зараховується до його загального безперервного стажу роботи та стажу роботи за спеціальністю, однак не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 181 КЗпП).

Для реалізації права на будь-яку встановлену законодавством гарантію, пільгу, в кожному конкретному випадку роботодавцеві потрібно пред’явити будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, яким підтверджується факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

Отже, для отримання гарантії, пільги одинокий батько, крім копії свідоцтва про народження дитини, має подати роботодавцеві документ, що підтверджує відсутність участі матері у вихованні дитини. Одним із таких документів, наприклад, може бути рішення суду про позбавлення матері батьківських прав.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 166 СКУ особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Проте існують деякі обмеження порівняно з наданим вище переліком пільг, встановлених для одиноких матерів:

• одинокому батьку не передбачено надання додаткових гарантій щодо працевлаштування;
• не встановлено обов’язку розглядати спори про відмову в прийнятті на роботу одинокого батька (за наявності дитини віком до 14 років) безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Отже, хоча чоловіки й отримали визнання статусу одинокого батька і рівні права з жінками на додаткову відпустку, залишаються певні аспекти, де їхні права обмежені порівняно з правами одиноких матерів.

Чим відрізняються вимоги українського законодавства до матері і до батька щодо відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами? Зрозуміло, що в обох випадках роботодавець не зацікавлений у тимчасовій втраті працівника/працівниці та у збереженні при цьому за ним/нею робочого місця. Проте, на відміну від матері, батько (й інші родичі) має подати для оформлення відпустки додатковий документ  — довідку з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що мати вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і що їй припинили виплачувати допомогу по догляду за дитиною.

Додатковий документ — додаткові складнощі, адже в разі неправильно оформленої довідки у роботодавця з’являється вагома причина відтягувати момент відпустки або взагалі її не надавати. І терміни тут мають значення, адже за загальним правилом таку відпустку надають доки дитина не досягнула трирічного віку.

Ще один юридичний нюанс — батьку (іншим родичам) відпустка для догляду за дитиною надається за його заявою й оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, але чітких строків, коли роботодавець має видати такий наказ, не встановлено.

Отже, якщо відпустка стосується жінки, то для роботодавця це не буде несподіванкою, оскільки жінка спочатку бере відпустку у зв’язку з вагітністю і пологами. У випадку з чоловіком часто навпаки. При цьому дехто (навіть серед юристів) вважає, що роботодавець повинен видати наказ одномоментно  — день у день: батько (інший родич) сьогодні написав заяву, а завтра вже має право не з’явитися на роботі. Адже відповідно до статті 5 СКУ держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.