Розділ 2. Соціальні відпустки працівникам з дітьми

Відповідно до статті 4 Закону № 504 установлено два види відпусток — щорічні і соціальні. Зокрема, соціальними відпустками, які надаються працівникам-батькам, є:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону № 504);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону № 504);
• відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 18¹ Закону № 504);
• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону № 504);
• відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону № 504).

Розглянемо порядок та особливості надання таких відпусток працівникам докладніше.

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надають оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох або більше дітей і в разі ускладнених пологів — 70) календарних днів після пологів. Тривалість означеної відпустки обчислюється сумарно і складає 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей і в разі ускладнених пологів). Її надають жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (частини 1 і 2 ст. 179 КЗпП, частина перша ст. 17 і частина перша ст. 20 Закону № 504).

У разі коли відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається з першого дня, зазначеного у листку непрацездатності, отримувати заяву від працівниці та видавати наказ недоцільно, оскільки відповідно до статті 18 Закону № 504 така відпустка надається на підставі медичного висновку.

У Листі № 228/0/206-19 Мінсоцполітики зазначає, що у разі, якщо жінка хоче скористатися правом на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами не з дати, яка зазначена в листку непрацездатності, а пізніше, то одночасно з листком непрацездатності вона має подати заяву про надання відпустки (додаток 1), а роботодавець — видати наказ (додаток 2). Адже у такому випадку дата початку відпустки не збігатиметься з датою, визначеною у листку непрацездатності.

У разі надання жінці відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості роботи на цьому підприємстві в поточному робочому році (ст. 180 КЗпП, частина друга ст. 20 Закону № 504).

Перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, жінці, яка має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, одинокій матері, що виховує дитину без батька, щорічна відпустка за бажанням надається у зручний для неї час (частина тринадцята ст. 10 Закону № 504).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Згідно зі статтею 18 Закону № 504 після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Проте статтею 9¹ КЗпП передбачено, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників.

Відповідно до статті 7 Закону № 3356 взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема щодо встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку, встановлюються у колективному договорі.

Отже, наведеними вище нормами роботодавцям надано можливість установлювати для своїх працівників додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги, зокрема частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Надання таких відпусток для жінок має бути передбачено в колективному договорі (при цьому визначають тривалість таких відпусток та умови оплати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі заяви жінки й оформлюється наказом (додаток 3).

Відпустка без збереження заробітної плати, якщо дитина потребує домашнього догляду

Якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (частина шоста ст. 179 КЗпП).

На роботодавця покладається обов’язок надати жінці таку відпустку лише в разі підтвердження факту потреби дитини у домашньому догляді відповідною довідкою медичного закладу.

Зазначені відпустки можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (частина третя ст. 18 Закону № 504). 

На підставі заяви жінки або зазначених вище осіб (додаток 4) та довідки медичного закладу роботодавець видає наказ (додаток 5).

Порядок та особливості надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки без збереження заробітної плати

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону № 504 і статтею 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або інших осіб повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

У період перебування у відпустці для догляду за дитиною за бажанням жінка може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Законодавством не визначено, де саме зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого часу. Отже, це може бути як підприємство, з яким вона перебуває у трудових відносинах і на якому одержала частково оплачувану відпустку, так і будь-яке інше підприємство. Незважаючи на те що жінка працюватиме на умовах  неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня, вона все одно матиме право на щорічну відпустку.

Особа, яка доглядає за дитиною, може на свій розсуд у будь-який час припинити відпустку для догляду за дитиною. Якщо вона бажає вийти на роботу до закінчення установленого наказом строку відпустки, то повинна подати заяву на ім’я керівника підприємства.

Чинним законодавством не передбачено підстав для відмови жінці в перериванні такої відпустки для отримання відпустки у зв’язку з навчанням, право на яку підтверджено довідкою-викликом. Переривання відпустки має бути оформлено заявою жінки та відповідним наказом роботодавця.

Відпустки для догляду за дитиною зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час таких відпусток не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 181 КЗпП).

Відпустка усиновлювачам дітей-сиріт

Працівникам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів  — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. Така відпустка надається за умови, що заява про її надання надійшла не пізніше 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

У разі усиновлення дитини (дітей) подружжям зазначена відпустка надається одному з подружжя на їх розсуд (ст. 182 КЗпП).

Працівникам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надається відпустка для догляду за дитиною на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 КЗпП.

Така відпустка надається на підставі заяви одного з подружжя (додаток 6) та оформлюється наказом (додаток 7).

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Відповідно до статті 19 Закону № 504 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Наприклад, жінка, яка є одинокою матір’ю і виховує двох дітей віком до 15 років, має право на додаткову соціальну відпустку за підставою «одинока мати» та «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років» тривалістю 17 календарних днів.

Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини (до чи після). Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Право на цю відпустку має жінка, яка працює, тому реалізувати своє право вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.

Для надання такої відпустки роботодавець має видати наказ (додаток 8).

Період перебування у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.

Робота працівника на умовах неповного робочого часу не може слугувати підставою для зменшення тривалості такої відпустки.

Право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, користуються працівники, які працюють як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Чинним законодавством не визначено строку давності, після якого працівник втрачає право на таку відпустку. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути сплачено компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 ст. 24 Закону № 504). Отже, виплата грошової компенсації за таку відпустку допускається лише при звільненні.

На новому місці роботи працівник не матиме права на отримання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, оскільки така відпустка надається один раз протягом відповідного календарного року.

Особа, що претендує на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, повинна надати документи, які підтверджують право на неї. Свідоцтво про народження дитини (дітей) надається у будь-якому разі. Але цим документом перелік не обмежується. У таблиці 2 наводимо, які документи залежно від категорії працівників необхідні для підтвердження права на зазначену відпустку.

Додаткова оплачувана відпустка одиноким матерям

Одинока мати має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. Якщо жінка має кілька підстав, визначених статтею 19 Закону № 504, загальна тривалість такої відпустки не може перевищувати 17 календарних днів.

При цьому кожну підставу слід вважати окремою підставою.

Досить часто виникають труднощі з підтвердженням права на додаткову оплачувану відпустку одиноким матерям. Згідно з пунктом 9 Постанови № 9 одинокою матір’ю слід вважати:

• жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;
• вдову;
• іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.

Отже, якщо жінка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або жінка є вдовою, то вона має право на додаткову оплачувану відпустку. Проте виникає проблема з наданням такої відпустки розлученій жінці та жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину.

Зазначимо, що згідно зі статтею 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 СКУ передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Підтвердження права на додаткову відпустку одинокій матері

Щоб підтвердити право на додаткову оплачувану відпустку, розлучена жінка (жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину) має пред’явити роботодавцеві будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, яким підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Одним із таких документів, зокрема, може бути:

• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Слід зауважити, що укладення жінкою повторного шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей), не є підставою для відмови в наданні додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до статті 260 СКУ, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тобто зазначеною нормою передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки.

Отже, жінка, що повторно уклала шлюб із чоловіком, який не усиновив дитину (дітей), має право на додаткову оплачувану відпустку за підставою «одинока мати», якщо надасть роботодавцеві один із зазначених вище або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

Достатність і достовірність документів, які підтверджують, що батько не бере участі у вихованні дитини, роботодавець визначає самостійно.

Щорічна відпустка та «лікарняний» по догляду за дитиною

Якщо у працівника збігаються щорічна відпустка та «лікарняний» по догляду за дитиною, продовжувати/переносити відпустку на дні «лікарняного» по догляду за дитиною (іншим членом сім’ї) не можна. Отже, якщо працівник у період щорічної відпустки доглядає за хворою дитиною, то відпустка на дні хвороби дитини не продовжується. Пояснюється це тим, що у трудовому законодавстві йдеться про хворобу в період відпустки саме працівника, та й листок непрацездатності за дитиною в період відпустки працівнику не видадуть (п. 3.11 і п. 3.15 Інструкції № 455). І навіть якщо листок непрацездатності по догляду за дитиною був виданий помилково, дні тимчасової непрацездатності, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягають (ч. 6 ст. 22 Закону № 1105).

Отже, листок непрацездатності по догляду за дитиною за дні хвороби, що припадають на період відпустки, оплаті не підлягає, а відпустку не продовжують і не переносять.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, та тимчасова непрацездатність

У разі хвороби працівника в період додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, невикористану частину відпустки продовжують або переносять на інший період (частина сьома ст. 20 Закону № 504). Якщо на період такої відпустки припала тимчасова непрацездатність по догляду за дитиною, то відпустку не продовжують і не переносять.

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки (незалежно від тривалості її роботи на підприємстві в поточному робочому році) приєднати щорічні основну і додаткову відпустки. Отже, дні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не включаються до щорічної відпустки.